Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.
Увійти Моя подорож
UaRuEn

Ранкова кава з видом на Говерлу, або куди вирватися в гори на вихідні

20.05.2018
2573

Мрієте побувати в горах, але не вистачає досвіду або часу. Не біда, в Українських Карпатах знайдуться різноманітні маршрути на будь-який смак — і для впевнених мандрівників, і для початківців, і навіть для родини з дітьми. Сьогодні ми вам розповімо про один з них — нескладний маршрут, що бере свій початок неподалік залізничного сполучення і проходить хребтом Кукул з якого відкриваються мальовничі краєвиди на Чорногору та її найвищі та найбільш відомі вершини — Говерлу та Петрос.

Починати маршрут краще від залізничної станції села Вороненко, а фінішувати у Ворохті. З добиранням до місця старту проблем теж не виникне, бо всі поїзди, що прямують до Рахова роблять зупинку у Ворохті. Звідти можна найняти таксі, яке за помірну плату довезе вас до Вороненко або ж, якщо у вас вистачає сил та бажання, можете пройти цей шлях пішки. А заодно побачите дерев’яну пам’ятку гуцульської архітектури — церкву Різдва Пресвятої Богородиці та три австрійські віадуки, один з яких є найдовшим у всій Європі, а інший ще й досі діючим.

Якщо ж будете добиратися з Франківська, то вам ідеально підійде «Раховоз», який домчить вас прямісінько до Вороненко.

Протяжність маршруту сягає десь понад двадцять кілометрів. Цю відстань можна пройти за два дні з однією ночівлею, або ж за три, зробивши два привали, в такому разі у вас буде більше часу, щоб насолодитися краєвидами, зробити чудові фото та просто відпочити, випивши ранкової кави з видом на Говерлу.

Отож ви біля залізниці у селі Вороненко, попереду тунель, за яким вже починається Закарпатська область. Територія біля тунелю огороджена, її стереже охоронець та декілька вірних собак. А ви пірнайте під залізничний насип і прямуйте дорогою з жовтим маркування вперед.

Дорога проходитиме селом, де через деякий час перед вами постане частково ще засніжений Чорногорський хребет.
Коли проминете останні хатинки на вас чекатиме перший крутий підйом, але не дуже затяжний і здолавши його ви вийдете на полонину Припір, де можна трохи відпочити, для таких цілей навіть спеціальне місце обладнане, єдине, це не залишайте після себе сміття. З цього місця відкриваються прекрасні види на Ґорґанський масив, а саме найкраще видно Хом’як, Синяк та Малий Ґорґан, які легко впізнати по кам’яних насипах.

Ще обов’язково зверніть увагу на траншеї та окопи, що залишилися від боїв Першої світової війни. Саме на Кукульському хребті та полонинах велися запеклі бої, відголосок яких ви ще постійно зустрічатимете на своєму шляху у вигляді воронок, гільз, осколків та навіть солдатського реманенту.

Набравшись сил та відпочивши рушайте далі, тепер ваш шлях проходитиме мальовничим лісом і виведе на полонину з красивою назвою Буковина, де на вас чекають чергові прекрасні краєвиди від яких захоплює подих. До того ж починає нагадувати про себе чисте карпатське повітря, від кого ти просто п’янієш. На полонині є колиба та місце для відпочинку, яке хтось по креативному прикрасив ялиновими гілками з шишками. Якщо вам потрібно поповнити запаси води або ж просто вмитися, спустіться трохи нижче до джерельця.

Далі дорога пірнає у прохолодний ліс і на вас чекає останній підйом, здолавши який, опинитеся на хребті, по якому гарною дорогою вийдете до полонини Григорівка та гори Під-Берди.

Тут радимо трохи зійти з маршруту, бо широка дорога обходить гору і йде далі, минаючи колиби. Вам же перед потічком треба піднятися вверх, і ось ви на вершині гори Під-Берди, на перший погляд нічого особливого в ній немає і у вас може виникнути запитання для чого сюди підніматися. А для того щоб побачити фантастичні краєвиди, бо саме звідси відкривається панорама з кутом огляду 300°. Перед вами як на долоні постане Чорногорський хребет, Ґорґани і Свидовецький масив. Тобто можна розстилати каремат і насолоджуватися засніженими вершинами, що яскраво виділяються на фоні свіжої зелені.

Насправді, якщо є бажання, ви можете прямо тут на Під-Берди розбити табір і влаштуватися на ночівлю. Тим паче, що трохи нижче є два джерела з водою. До того ж і з дровами проблем не виникне — на горі вистачає сухого гілля, то за бажанням зможете розвести багаття у вечері. Можете обійти гору, знайти найкращі точки для фотозйомки, спуститися до колиби, пошукати весняні первоцвіти або ж просто посидіти та насолодитися чистим повітрям та тишею. Говерла звідси постає у всій свої красі та величі, дивлячись на яку, відчуваєш повагу та пошану до цієї найвищої вершини України. Якщо стоятимете тут півдня, то зможете оцінити мінливість погоди над Чорногорою, вона то лагідно виблискуватиме сніжинками на сонці, то якась хмаринка зависатиме над її вершинами, то взагалі все поглине дощова імла. Саме в такі моменти розумієш, що до гір слід ставитися шанобливо, а не намагатися в свій перший похід підкорити Говерлу чи то в кедах, чи то навіть у босоніжках.

Якщо раптом погода зовсім зіпсується, то негоду можна буде перечекати у колибах трохи нижче на полонині.
Коли ж ви все-таки заночували на горі, то знайдіть в собі силу волі прокинутися на світанку, щоб побачити Говерлу та Петрос у ніжних, м’яких, теплих кольорах і кудлаті хмари, які неначе море сховають під собою селище внизу, а заодно зможете насолодитися горнятком ранкової кави з видом на два двохтисячники Українських Карпат зовсім безкоштовно.

Щоб ви там не вирішили — зупинятися тут на ночівлю чи ні, далі ваш шлях з Під-Берди йтиме мальовничою стежкою паралельно Чорногорі через полонини Середню та Озірну, як раз по межі старого кордону, про що нагадують кам’яні стовпчики. То тут, то там вам траплятимуться залишки колючого дроту, набої, гільзи від снарядів, сліди від артилерійських обстрілів.

Незабаром ви побачите вказівник про те, що шляхи розходяться, вам ліворуч вгору в напрямку Ворохти до полонини Лаб’єска.

Переходите хребет, залишаючи засніжену Чорногору позаду і ви на полонині Лаб’єска. Тут можна стати на ночівлю, є джерело і колиба, щоправда, вона не в найкращому стані, доцільніше все ж таки розбити табір. На полонині ростуть крокуси, тож якщо ви опинитеся тут у період їх цвітіння, то зможете від душі насолодитися суцільним фіолетовим килимом із квітів.

Якщо часу у вас вдосталь, можете радіально прогулятися до вершини Кукул, висота якої сягає 1540 метрів. Неподалік вершини знаходиться військове кладовище загиблих солдат у Першій світовій.

Якщо ж ви поспішаєте, то спускаєтеся з полонини прямісінько у Ворохту, дорога вже весь час йтиме буково-сосновим лісом, тож яскраве сонце вам не докучатиме. Під горою Кичера прямо на дорозі зустрінете джерельце, біля якого можна буде поповнити запаси води.

Хороша дорога виведе вас у Ворохту, тут ви одразу можете піти до вокзалу або ж, якщо ви ще не бачили віадуки, можете зробити невеликий крюк і побачити найдовший з них. До того ж на березі Прута обладнали купальню і якщо ви сміливець та не боїтеся холодної води, можете прийняти освіжаючу купель.

Ну от на цьому і все, сподіваємося, що вам припаде до вподоби даний маршрут. Якщо так, то продовжуйте досліджувати гірські масиви, схожих за довжиною та складністю маршрутів ще дуже багато. Тож мандруйте, насолоджуйтесь і повертайтеся у гори ще і ще.

Автор: Ольга Троханчук

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.net.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.